Літин     Літин – чарівне містечко, розташоване у мальовничій долині річки Згар, на відстані 30 кілометрів від обласного центру міста Вінниці. Займає площу 680, 38 гектарів. Кількість населення станом на 2019 рік складає 6 тис. 929 осіб. осіб.

Історія Поділля і Правобережної України відбилась на перебігу подій минулого Літинщини. Чисельні археологічні пам’ятки свідчать про те, що ця благодатна земля була заселена в найдавніші часи. На терені сучасного Літина та в його околицях археологами виявлені сліди людської діяльності трипільської (IV-III тис. до н.е.), білогрудівської культур (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) та поселення давньоруського періоду.

Літин 1910рік   

  Славна історія Літина, розпочинається ще з кінця 14 століття. Краєзнавчі пошуки щодо першої друкованої згадки про Літин тривають і досі. Так, в Національному історичному архіві Білорусі знайдено грамоту володаря Поділля, племінника великого Литовського  князя Ольгерда Федора Коріатовича, датовану 20 червням 1391 року, де Літин дарується «вірному слузі Гриньку».

   Входження Літина з навколишніми територіями до різних володінь на історичному шляху подібне до ситуації для більшої частини Поділля. З 1363 - 1393 рік належав до Подільського князівства, згодом – до Великого князівства Литовського. В цей період у 1566 році Літин набуває статусу центра староства.

   З утворенням Речі Посполитої з 1569 року Літин є складовою Брацлавського воєводства. У 1578 році йому було надано Магдебурське право.

   За часів Гетьманщини – входить до складу Кальницького (Вінницького) полку. З 1672 по 1699 рік – під турецькою владою.

   За російського царату з 1793 по 1917 рік Літин є складовою частиною Брацлавської губернії Брацлавського намісництва та Подільської губернії. У 1795 році Літин стає повітовим центром, яким залишається і після падіння російського самодержавства.  

   Указом російської імператриці Катерини ІІ від 22 січня 1796 року затверджено опис літинського герба, де основними елементами є розташовані поруч дві сосни та з боків – дві ялини.

     Історія Літина першої половини ХІХ століття тісно пов’язана з життям Устима Кармалюка. В містечку збереглися мури тюрми-фортеці, побудованої в 1805 році, в якій томився народний герой та його дружина Марія.

      7 березня 1923 року Літин став центром однойменного району, а в 1925 році втрачає статус міста і стає селищем міського типу. 2 вересня 1925 року утворено Літинську селищну раду.

    З 17 липня 1941 року по 20 березня 1944 року перебував у фашистській окупації. В цей період було розстріляно 2156 літинчан єврейської національності, замордовано 3200 військовополонених. Багато жителів героїчно боролися проти фашистських загарбників на фронті й у тилу.

    Сьогодні Літин – молоде життєдайне містечко, яке впевнено дивиться у майбутнє, нарощує свій потенціал для втілення нових планів. На території селища працюють промислові підприємства та функціонує розгорнута соціальна інфраструктура.

    За останній час проведено капітальний ремонт дорожнього покриття вулиць містечка; облаштовані пішохідні переходи; проведена реконструкція вуличного освітлення; побудований дитячий ігровий майданчик; проведена реконструкція водогінної мережі; проведено капітальний ремонт приміщень двох дитячих садочків. Для дозвілля літинчан облаштовано парк «Берізки» та заплановані роботи по реконструкції «парку культури та відпочинку».

   Справжньою подією було відкриття новозбудованого приміщення для окремого посту державної пожежної охорони у Літинському районі. У святкуванні відкриття взяв участь очільник Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В.М.Шандра.

   Силами релігійної громади Української православної церкви Московського патріархату та завдяки добровільним пожертвам жителів містечка собор Петра і Павла збудований на місці зруйнованого в 1938 році Свято-Миколаївського собору, в якому у листопаді 1653 року Богдан Хмельницький приймав послів від татарського хана.

   Силами прихожан Української Православної Церкви Київського Патріархату окрасою Літина стали церкви Св. Миколая по вул. Кармалюка та Св. Пантелеймона, що на території Літинської ЦРЛ. Коло церкви Святого Миколая віряни висадили ялинки, які нині радують усіх літинчан та гостей містечка.

   У центрі Літина встановлений Меморіальний знак жертвам голодомору та політичних репресій. Капітально відремонтований пам’ятник на місці розстрілу літинчан, встановлена нова Меморіальна стела. Встановлено пам’ятний знак «Героям Небесної Сотні» та пам’ятний знак «Чорнобиль 1986».   21 серпня 2015 р. була відкрита меморіальна дошка учаснику АТО - Пантелеймону Рожанському,  29 січня 2019 році– Миколі Битинському – військовослужбовцю армії УНР.

   Велику увагу приділяє селищна рада налагодженню міцних відносин з територіальними громадами країн-сусідів. В 2007 році була налагоджена співпраця з громадою міста Веліхово Вольштинського повіту Великопольського воєводства Республіки Польщі.

   За період діяльності селищної ради сьомого скликання, активній і злагодженій роботі виконавчого комітету, депутатів селищної ради, постійних депутатських комісій, спеціалістів селищної ради зроблено чимало заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування всіх сфер життєдіяльності територіальної громади, покращення благоустрою селища, підвищення життєвого рівня літинчан.

Версія для людей з вадами зору

joomla accordion free

Оголошення