Чому… Навіщо….. А відповідь одна проклята війна……2014 рік - початок вторгнення російської федерації на територію суверенної України.
Відтоді наш народ бореться з рашистською нечистю за своє право на свободу, волю та незалежність. У запеклих боях за свою Батьківщину, рідну землю, батьківську домівку щодня гинуть славні сини і дочки української нації.
Чорна звістка з фронту знову сколихнула Літинську громаду.
3 травня 2025 року при виконанні військового обов’язку із захисту суверенітету та територіальної цілісності України в районі с. Студенюк Харківської області передчасно обірвалося життя мужнього Захисника України, головного сержанта батальйону логістики, штаб-сержанта Крижановського Ігоря Васильовича.
Ігор Васильович народився 28 вересня 1992 року в с. Громадське, де провів свої дитячі та юнацькі роки. Закінчив місцеву школу, після чого обрав шлях служіння суспільству, вступивши до школи міліції.
Згодом Ігор пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ, яка стала важливим етапом у його житті. Саме тоді він усвідомив, що військова справа — це його покликання. Прийнявши свідоме рішення, Ігор Васильович залишився в армії та підписав контракт на подальшу службу. Відтоді він присвятив себе справі захисту Батьківщини, проявляючи відвагу, мужність та справжню любов до України.
З 2014 року — учасник бойових дій на сході України: брав участь у штурмі Слов’янська, обороні Луганського аеропорту. Повномасштабне вторгнення зустрів у складі легендарної 80-ї ОДШБр, обороняючи Антонівський міст і Нову Каховку.
Бойовий шлях військовослужбовця продовжився звільненням півдня України, знищенням ворога на Білогорівській Переправі, обороною Соледара, Бахмута, контрнаступом в Харківській області, обороною Куп’янського району.
Професійний десантник, за плечима мав понад 60 стрибків з парашутом. Маючи значний бойовий досвід, здобутий практично в усіх видах бою, Ігор Васильович неодноразово виконував обов’язки старшого на бойових позиціях як в обороні, так і під час штурмових дій. Його підготовка, витримка та рішучість стали запорукою успішного виконання складних бойових завдань.
Він був гідним прикладом наслідування для свої побратимів, завжди допомагав їм, навчав та підтримував, був надійним та вірним товаришем.
За героїзм, хоробрість, відвагу, військову майстерність неодноразово був нагороджений відзнаками різних рівнів.
Ігор прагнув, мрія жити у незалежній, квітучій Україні.
Та, проклята війна забрала життя ще у одного вірного сина Батьківщини.
На повернення рідної людини не дочекалися батьки, дружина діти та брат. А він для них був – надією та опорою, джерелом тепла та наснаги.
Церемонія прощання та поховання відбулася на місцевому кладовищі.
Чин заупокійного богослужіння звершили священослужителі ПЦУ.
Трикратним збройним салютом військові вшанували світлу пам’ять доблесного Захисника України Крижановського Ігоря Васильовича.
Дякуємо нашому Герою за відвагу і мужність, за захист рідної землі.
Розділяємо біль важкої втрати разом із рідними та близькими загиблого воїна. У скорботі схиляємо голови, вшановуючи пам’ять вірного сина України.
Вічна шана, вічна слава!
