Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого земляка, командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, солдата ЗСУ -  Дубецького Вадима Анатолійовича.
Навіки перестало битися хоробре серце щирого Патріота, мужнього та сміливого Воїна, справжнього друга, турботливого сина, надійного брата, люблячого чоловіка та батька.
Встеляючи останню життєву дорогу Захисника живими квітами, стоячи на колінах, жителі  Літинської громади зустрічали свого Героя.
Народився Вадим Анатолійович 17 січня 1986р. в с. Садове, де і провів своє дитинство.  Навчання розпочав  у початковій школі с. Петрик, а загальну середню освіту отримав у СЗШ І-ІІІ ст. с. Селище, після закінчення якої, здобув вищу освіту за спеціальністю облік і аудит. Деякий час працював у Літинському РСТК на посаді головного бухгалтера, потім - водієм-міжнародником великовантажних автомобілів. Мав багато планів на майбутнє, впевнено йшов до своєї мети.


Коли російська орда вдерлася на українську землю, Вадим із перших днів війни добровольцем став до лав ЗСУ. Полишивши свою сім’ю, усіх тих, кого любив, без вагань узяв до рук зброю і пішов обороняти  свою родину, свою Україну, мужньо стояв на захисті Батьківщини, віддано виконував військовий і громадянський обов’язок.
Наш земляк, як й інші оборонці, обіцяв повернутись. Повернувся… На щиті… Він гідно пройшов свій шлях! Шлях козацького Воїна, шлях гідного Патріота Своєї Країни!
Провести Вадима до вічного місця спочинку зібралися жителі громади, друзі, знайомі, побратими та найближчі йому люди - батьки, дружина та діти.
Панахиду за загиблим відправили священнослужителі ПЦУ, а поховали бійця із військовими почестями під залпи останнього сумного збройного салюту на місцевому кладовищі.
Ніякі слова не зменшать біль, ніщо не загоїть рани на серці від втрати рідної людини.
Схиляємо голови у шані та безмежній подяці перед загиблим Героєм. Щирі співчуття рідним і близьким Захисника України.
Герої не вмирають!

Версія для людей з вадами зору

Оголошення